Здравстыуйте! Очередной отчёт, в переводе на русский язык, для smolbattle.ru, ну и для "Остап Бендер". Так как материальных находок здесь практически не будет, то извольте принять написанное и увиденное душой... Заранее извиняюсь за опечатки и кривизну перевода Давно собирался посетить "это" место, ведь в последний раз был "там" в далёком детстве. Пишу Вам, товарищи, весь на эмоциях и позитиве... Словами не описать той красоты и духа гордости, которые накрывают с головою каждого, кто "туда" попадает. Значит так, утро двадцать восьмого июля две тисячи двенадцатого года... Проснувшись на рассвете, собрав нехитрый скарб, прихватил свой Nikon и в путь... Старая деревня Устье, река Корчик, Которая через сотню, а может две, метров впадает в Случ На противоположном берегу Корчика находится, построенная еще в начале 20-го века, водяная мельница, ныне заброшенная... Устье, старая церковь... Переходим к части, где пойдет разговор о месте, ради которого и был запланирован виезд...[/size] По дорге меня останавливает машина... Спрашивают: "Добрый день! А вы местный?" - Неа, говорю им, но места эти знаю хорошо - А вы не знаете где здесь фестиваль? - ???????????????? - Ну, фестиваль, где крестьяне собираются... И тут ко мне доходит... Лет, этак, пять назад, был я в этих краях на рыбалке (2 дні), одбыли первый день, так как нада: 0,5-рыба-отдых... А к вечеру приехали 2 автобуса і выкинули десант... Быстро вырос палаточный городок, я успел заметить дизельний генератор, ноутбук и мощьную акустику... Как мы потом узнали, это были "Свидетели Иеговы"... Утром, примерно в 5.30 нас разбудило "Аллилуя", на на полную громкость доносящееся из динамиков, и остаток дня мы провели слушая религиозные мотиви... Ничего не имею против, но целый день, для непривыкших к таким действам... Указав "гостям" путь, я двинул дальше уже своим маршрутом... Преодолев около 1,5км., заметил табор на противоположном берегу - это был тот самый "Оупэн еир" , а вот народу было уже побольше Что ж, отвлёкся я слегка. Продолжим... Далее из литературного источника, языком оригинала... ГУБКІВ, с Рівенського пов., Седлищанської вол., 72 км. до Рівного, село над р. Случчю. Згадка про село Г. походить з 1596 р., коли воно належало до луцького старости Олександра Сімашка на Губкові (при чому замок губківський було побудовано ще в 15 ст.), (Архів ЮЗ.Р., ч. З, т. І, ст. 104). Крім того в 1596 р., коли то Сімашко з огляду на облогу губківського замку козацькими військами Лободи не міг приїхати до Луцька (Архів Ю.З.Р., ч. З, т. І, ст. 74). Повні археологічні дані дають підставу до припущень, що на місці, де колись був замок з 15 ст., ще перед тим було городище з 11-13 ст. Відколи тут постала оселя або село, трудно сказати, знаємо тільки що Губків належав в 1577 р. до Тучина, від якого тоді О. Сімашко платив від 7 дим., 10 город, 12 город, а в 1648 р. до Івана Даниловича. В кінці 19 ст. було там 49 дом. і 413 жит., церква дерев'яна, побудована в 1708 р., на місці старої. В старих документах згадується, що 1522 р. було там 300 дом. і дві церкви (можливо одна замкова). До Г. належало 12 шляхетських осель, які тут прозвали „Будняками": Медведів-ка, Селище, Промова, Глубочанка, Яновецька, Стара Гута, Мокре, Мочулянка, Сивки, Леваче. Щодо самого вигляду замку, який був в кінці 17 ст. зруйнований шведами, то його зовнішній вигляд описує в 1879 р. Т. Отецький (3 бору і степу. Образи і памйонтки, Краків, 1888 р.). Руїни веж і стіни самого замку, зі слідами від обстрілу. Одна з веж від сходу найкраще заховала свої дві кондиг-нації (поверхи), але на ній немає вже даху. В 19 ст. в Варшаві на виставці мистецтва було виставлено картину мист-ця Варшавського, на якій було представлено, руїни замку в Губкові (Тиґоднік Ілюстровани, 1869 р., № 61). Ще більш докладним є опис відомого дослідника волинської сторони В. Руліковського: „Заложителями губковського замку були Сімашки і тут була їх головна резиденція. Збудовання замку можна віднести до 15 століття, тому то вже в 1504 р. татари знищили Губків, як подають про це документи. По відбудові замок був в 1708 р. знищений шведами (?). На подвір'ї замку глибокий колодязь, з каміння мурований, а під цілим замком були льохи. Серед місцевого населення кружляло дві легенди про замок. Перша говорить про хлопця, який впав до глибокої пивниці і знайшов там багато грошей і про скупого селяни--на, який, почувши це, свого сина вкинув також до льоху під замком, але цей пропав під замком без сліду. Друга легенда оповідає про збурення міста і замку татарами в 1504 році. Побиті під містом Клецьком на Поліссі Кри-ловом і Новогородком розпорошені верталися поліським бездоріжжям, через Волинь до Криму і в урочищі „Татарський груд" (груд, це сухе високе місце — острівок серед непрохідних боліт під Губковим), заложили табір відживляючись кінським м'ясом. Тоді жінка Сергія, яка проживала в околиці в лісі, відома як чарівниця, показала їм дорогу до Губкова кажучи: „У велику п'ятницю почуєте, як дзвонять в церквах і ідіть в тому напрямку і на схід керуйтеся, там знайдете богате місто, замок і церкви". Татари послухали ради і пішли на схід, збурили і поруйнували містечко, але не могли здобути церкви, що стояла на високій горі. По цьому випадку жінка Сергія померла коло броду р. Горинь, а її чоловіка розшарпали в лісі вовки". Тоді то постали назви трьох урочищ: Бабине, Гало, Татарський брід і Сергієва хмираль. Оселя під назвою Губків, або Гапків існувала ще на початку 15 ст. і Сімашки тоді в документах виступали під окреслюючою їх від інших Сімашків назвою — „на Губці". Однак перші історичні згадки писані про Г. маємо з 16 ст., а першим відомим в Г. Семашком був Богдан Ми-хайлович-Ковельський староста, що помер в 1545 р. Син його Олександер Сімашко володимирський підкоморій і луцький староста був, також брацлавський каштелян (високий урядовець в Польщі, який мав право засідати в сенаті). Вславився він своєю вийнятковою відвагою в бою з татарами під Дубном в 1577 р. Був тоді одним з численних православних волинських землян, які почали забувати свій обов'язок, переходили на римо-католицьку віру. В 1590 р., за намовою польського ксьондза-єзуїта Гербста, першим з цього роду перейшов на латинський обряд і як то часто в тім часі бувало, зробився релігійним фанатиком і ворогом віри своїх предків, і свого народу. Син його вмер в 1618 р. і був похований в єзуїтському костелі в Луцьку. Замок в Губкові, збудований на високій, малодоступній горі над р. Случчю, в тих часах вважався за найсильнішу фортецю в цих околицях. В 17 ст., в м-ку Губові був свій бургомістр і лавники (члени міської управи). До містечка було приписано багато околишніх сіл. Пізніше великий губківський ключ маєтків підлягав поділові. В 1704 р., проходячи через Г., російські царські війська Петра І сплюндрували зовсім містечко, не залишилося ані однієї коршми і винниці, а в 1713 р. містечко перестало зовсім існувати і від того часу більше не піднеслося. Губківський ключ, який складався з Г. і 16 сіл перейшов від Сімашків до Цетнарів. В 1755 р. цілий ключ сільських маєтків купив разом з Селищами і належними до них селами за 277,000 зл. поль. Фелікс Бічинський. В кінці 19 ст. в Г. було 49 дом., 413 жит., дерев'яна церква з 1708 р. Атракцією для природників і туристів було і є тут великі обшари лугів, полів і лісів, на яких росте і цвіте в м. травні невідома в інших частинах Волині рослина „Азалія понтіка" (Azalia Pontika). Крім того село Г. положене в мальовничій долині р. Случі, на високому березі. Заховалися там (до 1914 р.) руїни замку і церква, а в долині і на високих урвистих берегах виступають там гранітні скелі. [SIZE=12pt]Проф. Олександер Цинкаловський Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) ТОМ ПЕРШИЙ[/SIZE] Долго блуждая селом, все-таки, нахожу способ подъехать к самому краю холма... Это же место - взгляд вправо и... Захватывает дух... Долго не осмеливаюсь подойти... Эмоции переполняют! Класссссс!!!!!!!!!!! Перебираюсь на холм, где и находятся остатки крепости, делаю снимок брошенного моца... Руины Губковского замка... Вниз по течению Моральные уроды и здесь отличились... ]:-> Продолжим! Слева внизу я - пристроился для масштаба Эх! Цели своей достиг... Пора и домой. Проехав десяток километров обратного пути, решаю изменить маршрут и слегка "Поэндурить", на таком "коне" грех бешеным бездорожьем не проехать! На этом месте решаю рвануть через лес... Знать бы заранее... Иль то просто случай, иль чего и впарвду "оно" что-то есть..? Только на одометре набежало... Так сразу же и начался "головняк" Кратко говоря, обувь я выбрал неподходящую Наконец-то выбрался... Знакомые просторы прибрали матюки с моих уст... О, как "Поэндурил" Вспоминаю, что за спиной рюкзак, в котором почивает МД, а совсем ядом топтаный всеми кому не лень хуторок, и, так как после "лесного кросса" здравица и нервов осталось очень мало, решаю ходить до первой монетки. Погулявши полчасика, достаю копейку Н2... Все, долг копателя исполнил, можна и домой Когда к дому оставалось каких-то полтора киллометра, внимание к себе приковало что-то белое посреди реки... Останавливаю моц и иду смотреть... Меняю экспозицию и ISO... Сижу уже у самой воды, и мудрую, как бы это подобраться ещё ближе? И тут, как будто на заказ, из-за куста, того, что левее, на предыдущих фото... Еле успел поднять камеру и сделать парочку снимков Спасибо, что дочитали и отписались в теме, уважаемые коллеги! Всем доброго здоровья и удачи!!!
