Координатор по связям со странами СНГ и Балтии российского Межрегионального Фонда увековечивания памяти погибших при защите Отечества Андрей Лященко доставил останки нашей соотечественницы, уроженки Житомирской области, погибшей в 1942 году. Хотелось бы сказать огромное спасибо поисковикам Российской Федерации ПО "Звезда" экспедиции "Долина" и командиру отряда Алексею Степанову, которые нашли Валентину Конобас на краю авиационной воронки в ходе поисковых работ в районе деревни Мясной Бор Новгородской области 19 сентября 2016 года. Нашли и правильно вскрыли смертный медальон, который прочелся. Спасибо нашему украинскому архивному поисковику Виктории Нестратенко, которая по полученным от них данным нашла родственников Валентины в селе Почуйки Житомирской области. Спустя 75 лет девочка погибшая в 24 года вдали от Родины вернулась домой. Спасибо всем, кто помог встретить ее останки на Киевском Центральном вокзале. Спасибо Виктору Михайловичу руководителю оркестра за музыку, спасибо руководству Укрзализницы что приняли поезд Санкт Петербург- Киев на первый путь, спасибо поисковикам-реконструкторам СПО "Вертикаль" за почетный караул. Спасибо всем кто откликлулся и помог. Вместе мы сила! Все что планировали все выполнили. МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНИ СПЕЦИАЛІЗОВАНЕ ПОШУКОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ВЕРТИКАЛЬ» МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ ДОСЛІДНИКІВ ФОРТИІКАЦІЇ «ЦИТАДЕЛЬ» Прес-реліз 5 лютого 2017 року о 14.00 в приміщенні Національного військово-історичного музею України відбудуться заходи з передачі решток загиблих в роки Другої світової війни бійців армії СРСР. Організатор заходу з російського боку – Фонд увіковічення пам’яті загиблих при захисті Вітчизни, який представлятиме координатор по країнам СНД і Балтії Андрій Лященко. Для захоронення на Батьківщині – в Житомирській області України будуть передані останки Конобас Валентини Павлівни, воєнфельдшера 53-ої окремої стрілецької бригади 2-ї ударної армії СРСР що загинула в 1942 році під час Другої світової війни. В свою чергу, українська сторона передасть російській делегації останки двох радянських бійців – Воскресова Івана Єгоровича та Дмитрієва Олександра Степановича для захоронення на Батьтківщині. Також відбудеться передача родичам особистих речей Животовського Івана Ілліча, штурмана, льотчика-спостерігача, лейтенанта 72-го окремого дальнього розвідувального авіаційного полку 16-ої повітряної армії СРСР, що був похований в м. Варшава в жовтні 2016 року. Довідково: Про Конобас Валентину Павлівну В ході пошукових робіт 19 вересня 2016 року на схід від р. Полисть неподалік Мясного Бору (територія РФ) керівник пошукової організації «Зірка» Олексій Степанов виявив останки червоноармійця. За характерними особливостями скелета було зрозуміло, що знайдений ним боєць – жінка. Поряд також знаходилися хірургічний затискач, половинка круглого дзеркальця, ґудзик від гімнастерки і особистий медальйон. На щастя, в медальйоні збереглася записка. Простим олівцем на крихітному листочку паперу було написано: Житомирська область, село Почуйки, Яременко Н.П. За адресою виходило, що загиблий боєць був з України. Пошуковці зв'язалися з головою села Почуйки. Виявилося, що єдиною людиною з таким прізвищем у селі була Наталя Павлівна Яременко. Вона вже померла, але у неї була сестра, яка пропала безвісти або загинула десь під Псковом в 1942 році. Звали її Валентина Павлівна Конобас. Про Животовського Івана Ілліча У 2015р. в старому руслі річки Бзури неподалік населеного пункту Камена що на північному заході від м. Варшава, було знайдено бомбардувальник Пе-2 з останками льотчиків. За номером двигуна літака була встановлена його приналежність і особи загиблих. Як виявилося, в складі екіпажу бомбардувальника був українець – штурман, льотчик-спостерігач, лейтенант Животовський Іван Ілліч (9 бойових вильотів). Згідно документів, 18 cічня 1945 р. екіпажу Пе-2 було поставлено бойову задачу: розвідка з фотографуванням залізних і шосейних доріг в районі Лович, Кутно, Ленчиця, Скаржевіци – місцевість на північний захід від Варшави. Виліт літака зроблений в 11.30 з аеродрому в м. Демброво, що в 110 км на південний схід від Варшави. Через несприятливі погодні умови екіпаж виконував політ на малій висоті, а район розвідки був насичений зенітною артилерією противника… Урочисте захоронення червоноармійців, які віддали свої життя захищаючи Батьківщину, відбулося у Варшаві 25 жовтня 2016 року. У жалобній церемонії взяли участь родичі загиблих льотчиків, а також посол Росії в Варшаві Сергій Андрєєв і мазовецький воєвода Зджислав Сіпера. Всі фото тут. http://relicfinder.io.ua/album Поїхав знайдений нами Воскрєсов Іван Григорович та Дмітрієв Олександр Степанович, знайдений житомирським " Пошуком". Несмотря на организационные вопросы камеру дома не забыл) Я не профи , тапками не кидаться! Один немаловажный акцент- прошу политику не трогать. Выступающие прошли илловайск и савур - могилу. Для нас всех эта война большая боль, поэтому без паралелей никак. У офицеров ВСУ чудным образом она переплелась с той...так бывает!
Молодцы ребята!!!! Честь и хвала. Если есть еще неравнодушные люди это здорово. Может Виктория Нестеренко и в нашем случае с летчиками поможет, раз у нее все здорово получается. Вернем еще оного с войны.
Спасибо огромное! Невозможно смотреть без слёз. У нас общая боль. И Победа - одна на всех. Что бы ни происходило в мире, мы все равно вместе.
Возможно и не поверите моим словам, но процент молодежи помнящей и знающей в Украине приблизительно равен такому же проценту в РФ. Тремя...Тремя неизвестными бойцами стало меньше. Домой, на житомирщину возвратилась Валентина Павловна Конобас, а Батайск Ростовской обл. поехал Иван Григорьевич Воскресов найденый нами.В Краснодар поехал Дмитриев, найдений житомирским " Пошуком". Оба найдены на житомирщине..
У меня жена из Батайска. Сказал ей про найденного батайчанина. Она порадовалась за земляков и найденного бойца.
Я пару минут втыкал над этим словосочетанием.... надо ж журналистам так написать! Посмотрел по ОБД - там список в несколько десятков девочек 1921-23 г.р.... Не место им там было. Значит сейчас, через 75 лет после, надо вернуть девчонок с войны домой
так в этом году когда на Кабарду Ячного передали, оказывается я копал в противотанковом рву...короче чем глубже тем круче)))
Не осталась молодежь, а она была, есть и будет. В нормальных семьях всегда помнили и помнят о родных которые воевали на фронтах Великой Отечественной войны, о тех остался лежать на чужбине. Ну, а в семье, как говорится, не без урода. Хотя идиотов стало больше.
